* * *
Пекельний серпень… Пересохло в роті…
Рятуюсь серед крабів і медуз…
Мій любий син — палкий Буонаротті —
шедеври ліпить, оживляє муз.
Палає тінь… Сварог відводить душу,
безжально смажить перса на піску —
брунатні перестиглі груші
в безлистому, безмовному садку.
Солоне море мертво берег лиже…
До неба здуті черева човнів…
Бліде вітрило марить вітром свіжим,
застигши в синьо-золотавім сні.
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.