* * *
Г.Р.
Валторна розворожить дивну мить,
акорди Ваших рук обнімуть очі,
фортисимо претемна ніч згорить,
і сумнівів зів’януть поторочі.
Застогне біло скрипковий хорал,
органний трепет все охопить тіло,
розіпне небо блискавка литавр
й прожилки цілуватиме зомліло.
І флейта спрагло питиме озон,
тягнутимуть альти від щастя до знемоги…
Заб’ється в горлі зоряне вино,
і ми вмиратимемо довго-довго…
***
© Іван Ольховський. Всі права застережені.