ПЕРЕД ВІДХОДОМ
Відходимо.
Збирає час
холодним дзвоном у дорогу.
І день, оплаканий не раз,
втрачає землю
І тривогу.
Полегша там, де не трима
Тебе ні кров, ані відлуння,
Ні тіло, ані письмена
У щонайтоншім візерунні.
Де вже не мучиться душа
Повітрям зон без права вдиху,
Здуванням вен і живота,
Засичених парами й криком.
Де не сягають по нутро
І не стискають серце в кригу,
Допоки вимовити встигне
Своє, несхоже ні на що.
Відходимо,
Як блудний син, розтріпаний, горизонталі.
Але чи легко відійти,
Коли життя триває далі?!
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.