* * *
Ми просто потрапили в смугу дощу,
плащів потемнілі знамена
тріпочуть на вітрі. Я думки полощу
кожна з яких безіменна.
Ми самі обирали ці клаптики суші,
терті колесами, миті дощами,
сховавши від неба глиняні душі
з всохлими серцями.
***
© Сергій Мекеда. Всі права застережені.