Марія МАКУХА
* * *
Я мушу дійти, я дихати мушу,
Безсонне безсмертя висмоктує душу.
Ми тягнем тіла до примарного раю,
А сонце до себе не підпускає.
А можна іти, і нічого не знати,
В мозаїку друзки дзеркал позбирати.
Забувши про вічність, а отже про
смертність,
З болючим безумством по променях
дертись.
Я мушу іти, я дихати мушу…
вересень 1998 р.
© Марія Макуха. Всі права застережені.