Марія МАКУХА
* * *
Сьогодні я божевільна,
Шалений в очах моїх полиск,
Я мчу, наче вітер, свавільна
По гострій бруківці узвозу.
А сонце щойно за обрій
Гайнуло скаженим лисом.
Пробачте мені, перехожі,
Що всіх я послала до біса.
Недбало кроками міряю
І дні, і роки, і сторіччя,
На церкви рештках Десятинної
Я сміла зневажити вічність.
Сьогодні, як очманіла,
Крокую по вулиці прямо,
Повз мури святої Софії
Лечу на виду у Богдана.
Гнітюча сіра нудьга
Терпцю розчавила останки-
Зірвалась я з ланцюга,
Зламала сьогодні всі рамки.
липень 1996 р.
© Марія Макуха. Всі права застережені.