* * *
До тебе вкотре я не помандрую…
Велике небо топить дирижаблі.
Велике місто ставить коми-краплі,
Коли перегорає “алілуя”.
До тебе вкотре я…
Остання змова…
Чим не герої ми своїх історій?
Чим не стрижі, не гості випадкові,
В оазах квіти між пустель зимових?
До тебе вкотре…
Сніг топчу нескошений.
Зеленого дощу плекаю стебла.
Так я люблю свою любов до тебе —
Недосконалу.
Стишену.
Стриножену.
***
© Оксана Куценко. Всі права застережені.