* * *
Рвуться старі конверти
На снігову завію…
От би всі ймення стерти —
Тільки, на жаль, не вмію.
От би повилучати
Всі ті слова, що зайві!
Рвуться ошатні шати,
І проступає сяйво.
Плаче стара абетка:
Не вистачає літер.
Рвуться старі конверти…
Швидше б з’явився лікар!
Літер уламки вітер
Витрусив на терасу…
Знаєш, у слові лікар
Є щось від ліку часу,
Є щось від часоплину,
Щось від життя і смерти…
Літери в вирій линуть,
Тільки всього не стерти.
***
© Ніна Кур’ята. Всі права застережені.