* * *
Березень був такий лихоносний,
Доля гамселила без упину.
Ще тримався, а серце спочину
Уже просило, квилячи млосно.
Сніг ранковий — в грязюку опівдні,
Сонце регочеться в кожній хаті,
А кавалери — веселі півні
Стрибають в небо, наче крилаті.
Радості треба хоча би жменю.
Та буду радіти і самій самоті.
Пані, в якої очі зелені,
Загубилась в зимовій сльоті.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.