* * *
О щире злото сумної пори,
Яка втрача красу свою щомиті.
Чи знайдеться ще більший спокій в світі,
Ніж спокій жовтня. Димом догори
Звивається останній подих листя,
Неначе на вогні пала вогонь.
А небо, як дитя маленьке, чисте,
А сонце грає на сивинах скронь.
Я скучив за тобою, рідна моя!
Дивлюсь на горобинове гілля.
Як добре, що у нас одна земля,
І ми на ній зустрілися з тобою.
По Лейбніцу найкращий із світів,
Не зваживши на споконвічне лихо,
В жовтневий день приносить щастя тихе
І птаства вільного прощальний переспів.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.