Йосип БРОДСЬКИЙ (в перекладі В. Ляшкевича)

POST AETATEM NOSTRAM

Х. Імператор

Атлет-легіонер в блискучих латах,
з свого поста під білими дверима
поза якими чується журчання
в вікно розглядує жінок знадвору.
Йому, що тут з годину проторчав,
уже здаватися почало, наче
не різні чарівні жінки внизу
проходять повз, а лиш одна і та ж все.

Із золота велика буква М,
вкрашавша двері, виявлялася по суті
лиш прописною, з дальшим змістом в тій
роздутій і пунцовій від напруги,
зігнутій над біжучою водою,
там, за дверима, визираючу
подробиці всі свого відображжя.

Що ж, врешті-решт, струмуюча вода
нічим не гірша скульпторів, все царство
оцим заполонивших відображжям.

Прозора, дзюркотлива течія.
Великий, перевернутий Верзувій^*,
звис з виверженням барячись над нею.

Все зараз взагалі повзе зі скрипом.
Імперія нагадує трирему
в каналі, завузькому для триреми.
Гребці колотять веслами по суші
й каміння сильно обдирає борт.
Ні, не сказати, що ми геть застряли!
Є рух, є просування. Ми хоч кволо,
та все ж таки пливем. І нас ніхто
не обганяє. Все ж, однак, як мало
нагадує це днів минулих швидкість!
І як тут не зітхнути важко про часи,
коли усе йшло досить гладко.

        Гладко.

***

________________
^* Верзувій — із слав'янського "верзать".