Йосип БРОДСЬКИЙ (в перекладі В. Ляшкевича)

POST AETATEM NOSTRAM

VIII

Фонтан, зображуючий плин дельфіна
в відкритім морі, повністю засох.
То й зрозуміло: кам'яна рибина
спроможна обійтись і без води,
як та без риби, збитої з камінн'я.
То — рішення третейського суда.
Чиїм вердиктам характерна сухість.

Палац. Під білим приступом колон
на мармурових сходах купка смаглих
вождів у м'ятих барвних балахонах
чекають виходу свого царя,
неначе на обрусі лишений букет
в скляній наповненій водою вазі.

Виходить врешті цар. Вожді встають,
махають радо списами. Усмішки,
обійми, поцілунки. Цар ледь-ледь
збентежений; та зручна смаглість шкіри:
на ній не так помітні синяки.

Бродяга-грек підкликує мальця.
"Про що вони говорять?" — "Хто, ось оті?"
"Ага". — "Вихвалюють його". — "За що?"
Хлопчинка піднімає ясний зір:
"За нові проти жебраків закони".

***