Йосип БРОДСЬКИЙ (в перекладі В. Ляшкевича)

POST AETATEM NOSTRAM

V

В розклеєнім на вуличних щитах
"Посланні до властителів" відомий
тутешнім вухам кифаред кипить
обуренням, сміливо виступає
з окличним "Імператора здійнять
(рядком понижче) з дрібно-мідних грошей.

Юрба жестикулює. Юнаки,
зсивівші старці, та й мужі дозрілі,
гетери спритні з грамотою знані, —
одноголосно стверджують, що "ні,
раніш такого не було" — при чому
не називаючи, якраз чого
"такого":

мужності чи ж бо холуйства.

Поезія, на тім певно й стоїть,
що чітко не окреслює кордонів.

І неймовірно синій горизонт.
Шурхіт прибою. Пласко розтягнувшись,
мов березнева ящірка, сухим
гарячим каменем, роздягтий муж
украдений гризе миндаль. Подалі
поміж собою скуті два раби,
зібралися удвох видно й купатись,
взаємно помагають, сміючись,
знять лахи.

Неймовірно жарко;

і грек повзе з каміння, закотив,
мрійливо очі, наче срібні драхми
з зображеннями нових Діоскурів^*.

***

________________
^*Діоскури — Кастор і Поллукс (Кастор і Полідевк), в грецькій міфології символи нерозривної дружби.