Йосип БРОДСЬКИЙ (в перекладі В. Ляшкевича)

POST AETATEM NOSTRAM

ІІ. Палац

Сотворені у мармурі сатир
і німфа очі пнуть в глибінь басейну,
крізь гладь, покриту пелюстками роз.
Намістник, босий, власноручно морду
вкровавлює місцевому царю
за трьох голубок, угорілих в тісті
(в момент роздачі пирога злетівших,
та зразу ж і попадавших на стіл).
Зіпсуто св'ято, може і кар'єра.

Цар мовчки крутиться на мокрім
долу під жилавим, міцним коліном
Намістника. Плин запаху троянд
туманить стіни. Слуги збайдужіло,
мов статуї, зрять перед себе
в каміння, де немає відбиття.

Непевний місячний нордовий блиск.
Стулившись близ труби кухні палацу,
бродяга-грек з котом в обіймку бачуть,
як два раби виносять із дверей
труп повара, завернутий в рогожу
й спускаються повільно до ріки.
Скрегоче щебень. На даху людина
стулити писок норовить коту.

***