Костянтин Гнатенко / Ірина Білик

Я НЕ ЗНАЮ

Так далеко я — не дійти тобі,
І печаль моя — у твоїй журбі.
Тиха заметіль душу заміта.
В серці — то не біль, а біла самота.

Я не знаю, навіщо ти
Все шукаєш в снігах сліди?
Та минула давно зима,
Я шукаю її сама.

Не кажи собі: "я її любив".
Не кажи бо сам цю любов розбив.
За вікном сніги, кожен з нас один.
Ми — не вороги, ми — любові тінь.

Я не знаю, навіщо ти
Все шукаєш в снігах сліди?
Та минула давно зима,
Я шукаю її сама.

Позовеш — озвусь, та лише на мить
І зникаю знов, час не зупинить.
Нам не треба слів, бо любов німа.
В казку білих снів вороття нема.

Я не знаю, навіщо ти
Все шукаєш в снігах сліди?
Та минула давно зима,
Я шукаю її сама.

Я не знаю, навіщо ти
Все шукаєш в снігах сліди?
Та минула давно зима,
Я шукаю її сама.

***

Джерело: http://www.enf.opu.odessa.ua/ib/