БОЖЕВІЛЬНА

Муз. та сл. Ірини Білик

Синьоокою чаклункою, бувало,
Називав мене і руки цілував.
Мабуть, справжнє щастя то було і не стало,
Час минув і вже як сніг розтав.

Що тоді хотіла я, сама не знаю,
Може подарунків, може — просто слів.
Я не вірю в те, що почуття вмирає,
Що вогонь любові догорів!

Більше ніхто, тільки я в тому винна,
Боже-вільна, вільна!
Більше ніхто, тільки я в тому винна,
Боже-вільна…
Вільна…

"Повернись" тобі сказати не зумію,
Квітень за вікном, а на душі — зима.
Ти вже не один, і я це розумію,
Що ж, цього хотіла я сама!

Більше ніхто, тільки я в тому винна,
Боже-вільна, вільна!
Більше ніхто, тільки я в тому винна,
Боже-вільна…

Більше ніхто, тільки я в тому винна,
Боже-вільна, вільна!
Більше ніхто, тільки я,
Боже-вільна!
Вільна…

Божевільна…

***