БОЖЕВІЛЬНА
Муз. та сл. Ірини Білик
Синьоокою чаклункою, бувало,
Називав мене і руки цілував.
Мабуть, справжнє щастя то було і не стало,
Час минув і вже як сніг розтав.
Що тоді хотіла я, сама не знаю,
Може подарунків, може — просто слів.
Я не вірю в те, що почуття вмирає,
Що вогонь любові догорів!
Більше ніхто, тільки я в тому винна,
Боже-вільна, вільна!
Більше ніхто, тільки я в тому винна,
Боже-вільна…
Вільна…
"Повернись" тобі сказати не зумію,
Квітень за вікном, а на душі — зима.
Ти вже не один, і я це розумію,
Що ж, цього хотіла я сама!
Більше ніхто, тільки я в тому винна,
Боже-вільна, вільна!
Більше ніхто, тільки я в тому винна,
Боже-вільна…
Більше ніхто, тільки я в тому винна,
Боже-вільна, вільна!
Більше ніхто, тільки я,
Боже-вільна!
Вільна…
Божевільна…
***
|